Степанич

На подвір’ї почулися тихі голоси. Вікно осяялося червоним світлом і за кілька секунд у двері постукали. Степанич підвівся з ліжка і сиплим голосом крикнув: — Кого там принесло? — Свои. Открывай, — почувся голос за дверима. — Ах ти ж Господі…, — пробурчав Степанич, відкинув…

Читати даліСтепанич

Дженіс і Дженкінс

Я переїхав у Уоррот чотири місяці тому. Маленьке, тихе містечко на півночі Міннесоти за десять кілометрів від кордону з Канадою. Тут було все те, про що я мріяв і чого хотів останній рік — тиша, спокій і дика природа. Містечко знаходилося на березі озера “Лісове”.…

Читати даліДженіс і Дженкінс

Тут і зараз

Я сидів у невеликому італійському кафе “Che Buono” на Ганновер стріт, поруч із будівлею податкової інспекції та кінотеатру “Cinema Star”. В очікуванні свого різотто з флорентійським стейком я спостерігав за людьми, які проходили повз вікна кав’ярні, оминаючи рудого кота, що сидів на тротуарі. На столі…

Читати даліТут і зараз

Три покоління

На столі стояли чисті й витерті насухо чашки, кошик із фруктами, кавоварка і паперові серветки в сріблястій підставці.  Генрі увійшов на кухню, підійшов до столу, увімкнув кавоварку, взяв із кошика яблуко і запитав:  — А де сніданок? Моллі!, — відкусив від яблука невеликий шматок і…

Читати даліТри покоління

Одинадцять доларів

“Другий стіл, замовлення готове!” — крикнув Монті через плече, потім із силою вдарив кулаком по металевому дзвонику, на кшталт тих, що стоять на столі в портьє, недбало поставив велику тарілку на тацю. Простягнув руку до дошки із замовленнями, зірвав листок і почав читати. “Гороховий суп,…

Читати даліОдинадцять доларів

Бувай, Мелоні

Я стояв на самому краю старого кар’єру, вітер тріпав моє волосся і бив по щоках. Колись давно тут добували крейду. Потім робітники натрапили на підводні річки, кар’єр стало підтоплювати і його закрили. А коли кар’єр затопило остаточно, його облюбували підлітки, які живуть у сусідніх містечках.…

Читати даліБувай, Мелоні